ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС ПРИЙНЯТО.     ВЛАДА НЕ ПРИСЛУХАЛАСЬ ДО ПІДПРИЄМЦІВ.     ПІДПРИЄМЦІ МАЮТЬ НАМІР І ДАЛІ ЗАХИЩАТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИ.  ГРОМАДСЬКІ ОБЄДНАННЯ - ПРЕДСТАВНИКИ  МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ  ПОПЕРЕДЖАЮТЬ  ВЛАДУ ПРО НЕДОПУСТИМІСТЬ ПРИЙНЯТТЯ ЗЕМЕЛЬНОГО, МІСТОБУДІВНОГО, ТРУДОВОГО, ЖИТЛОВОГО ТА ІНШИХ КОДЕКСІВ  БЕЗ НАЛЕЖНОГО ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕННЯ.
выы

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВІСНИК

Авторизація


   
Забули пароль?
Реєстрація

РОЗСИЛКА НОВИН

НОВИНИ

ОПИТУВАННЯ

ОПИТУВАННЯ

КОРИСНІ ЛІНКИ






Рейтинг@Mail.ru
Концепція реформи адміністративно-територіального устрою України. Проект
Концепція реформи адміністративно-територіального устрою України (далі – Концепція) визначає: основні вимоги до організації адміністративно-територіального устрою України; типологію адміністративно-територіальних одиниць та вимоги до їх створення; організацію публічної влади на рівнях адміністративно-територіальних одиниць та поселень; законодавче забезпечення та етапи проведення адміністративно-територіальної реформи.

1.    Проблеми, на розв’язання яких спрямована Концепція
За роки незалежності України в основному сформовано законодавство, що визначає систему органів публічної влади, їх повноваження, порядок формування та ресурсну основу їх діяльності.
Проте у наслідок численних причин в Україні так і не було сформовано струнку, зрозумілу, таку, що відповідає потребам її розвитку, систему адміністративно-територіального устрою.
До основних проблем сучасного адміністративно-територіального устрою України слід віднести:
-    невпорядкованість його структури ;
-    неврегульованість статусу ряду існуючих адміністративно-територіальних одиниць, відсутність єдиної класифікації та порядку віднесення їх до відповідної категорії;
-    віднесення до системи адміністративно-територіальних одиниць населених пунктів, невідповідність реально існуючих категорій населених пунктів визначеним Конституцією України;
-    надмірну різницю за кількістю населення, площею, іншими параметрами між адміністративно-територіальними одиницями одного рівня та категорії;
-    невідповідність статусу багатьох адміністративно-територіальних одиниць їх кадровому, ресурсному та організаційному потенціалу;
-    наявність у складі адміністративно-територіальної одиниці інших адміністративно-територіальних одиниць цього ж рівня;
-    невідповідність адміністративно-територіальних одиниць рекомендаціям до адміністративно-територіальних одиниць Європейського Союзу;
-    наявність у межах території деяких адміністративно-територіальних одиниць територій, що належать іншим адміністративно-територіальним одиницям цього ж рівня адміністративно-територіального устрою;
-    нераціональне розмежування між окремими адміністративно-територіальними одиницями;
-    надмірну кількість адміністративно-територіальних одиниць базового (понад 12 тис.) та районного рівня (понад 500), що знижує ефективність управління територіями та контролю.

Нераціональний адміністративно-територіальний устрій України зумовлює:
-    накладання повноважень органів публічної влади різних рівнів адміністративно-територіального устрою, що породжує неузгодженості між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями;
-    відсутність можливості повного розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць, що знижує ефективність органів публічної влади та породжує їх безвідповідальність;
-    низьку ефективність контролю діяльності органів місцевого самоврядування з боку місцевих органів виконавчої влади;
-    ускладнення земельних відносин через наявність земель з невизначеною юрисдикцією та земель з декількома власниками – особами публічного права, що знижує ефективність їх використання;
-     невідповідність рівнів органів місцевого самоврядування, які приймають рішення із земельних питань, рівню важливості питань, що провокує ризики корупції;
-    наявність двоступеневої системи міжбюджетних трансфертів, що породжує  нерівномірність забезпечення бюджетними установами населення на рівні міста районного значення, селища, села та високий рівень суб’єктивності у формуванні мережі бюджетних установ;
-    неефективне витрачання ресурсів на забезпечення функціонування органів публічної влади в адміністративно-територіальних одиницях із значно нижчою від оптимальної чисельністю населення;
-    низьку інвестиційну привабливість через заплутану систему адміністративних відносин;
-    неможливість вироблення єдиної оцінки ефективності витрачання коштів на управління адміністративно-територіальних одиниць одного рівня;
-    деградацію сільської бюджетної інфраструктури, насамперед на периферії районів і, як наслідок, прискорену міграцію сільського населення.
Усунення негативних наслідків відсутності ефективної та зрозумілої системи адміністративно-територіального устрою України можливе через  його реформування  відповідно до вимог цієї Концепції.

2.    Мета реформи адміністративно-територіального устрою
Метою реформи адміністративно-територіального устрою є визначення раціональної просторової основи організації публічної влади для забезпечення доступності та якості надання соціальних та адміністративних послуг, ефективного використання публічних ресурсів, сталого розвитку територій, здатності адекватно реагувати на соціальні та економічні виклики та реалізації державної регіональної політики.
 
3.    Шляхи і засоби розв’язання проблеми
Для побудови ефективної системи територіальної організації органів публічної влади необхідно визначити:
-    вимоги до організації адміністративно-територіального устрою;
-    правовий статус адміністративно-територіальних одиниць;
-    вимоги до утворення адміністративно-територіальних одиниць;
-    головні особливості формування кожного рівня адміністративно-територіального устрою;
-    організацію системи органів публічної влади;
-    організацію управління на рівні поселень.

3.1 Вимоги до організації адміністративно-територіального устрою

Основою організації адміністративно-територіального устрою України є поселенська мережа, що складається з поселень - міст, селищ, сіл, як місць постійного компактного проживання людей. Віднесення поселень до зазначених  категорій визначається в залежності від кількості населення, рівня урбанізації, організації комунального господарства та характеру економічної діяльності мешканців. На їх базі утворюються адміністративно-територіальні одиниці (далі -АТО) трьох рівнів: громади, райони, регіони.
Адміністративно-територіальна одиниця - це компактна  частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Адміністративно-територіальний устрій реформується з дотриманням таких вимог:
-    узгодженість системи АТО, створених для здійснення місцевого  самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої влади та інших органів влади;
-    повсюдність юрисдикції органів державної влади та органів місцевого самоврядування на територіях відповідних АТО, за винятком окремих територій, що отримують спеціальний статус відповідно до окремих законів, де створюються спеціалізовані адміністрації;
-    збіг меж АТО з межами сусідніх АТО того ж рівня;
-    розміщення території АТО  в межах території лише однієї АТО вищого рівня;
-    застосування принципу субсидіарності при визначенні повноважень для органів публічної влади щодо кожного рівня АТО ;
-    наявність для кожного рівня АТО повноважень, у т.ч. галузевих, які є домінуючими щодо інших рівнів у бюджетному, кадровому та політичному розрізах, що виправдовує створення такого рівня АТО;
-    відповідність кількості суб'єктів управління, координації чи контролю з боку держави, що знаходяться у сфері впливу кожного органу публічної влади, критеріям ефективного менеджменту;
-    відповідність адміністративно-територіального устрою  рекомендаціям ЄС щодо Номенклатури територіальних одиниць для статистики NUTS (Nomenclature of territorial units for statistics).

3.2 Правовий статус адміністративно-територіальних одиниць

До всіх органів публічної влади, як органів місцевого самоврядування, так і місцевих органів виконавчої влади, утворених на базі АТО кожного рівня, застосовуються:
-    єдині вимоги як щодо компетенцій, так і щодо надання соціальних та адміністративних послуг відповідно до соціальних стандартів, які визначаються законом;
-    прямі комунікативні відносини з центральними органами влади;
-    єдина система статистичної звітності.
Для бюджетів органів місцевого самоврядування, створених на базі АТО, застосовуються прямі міжбюджетні відносини з Державним бюджетом України.
При утворенні, реорганізації АТО законом затверджується її назва, межі та адміністративний центр. Законопроекти, які стосуються АТО, вносяться на розгляд Верховної Ради України виключно Урядом.  

3.3 Головні вимоги при створенні адміністративно-територіальних одиниць
В процесі прийняття рішення щодо створення адміністративно-територіальної одиниці повинна братись до уваги її відповідність таким вимогам:
1)    повна та виключна компетенція органів публічної влади одного рівня – місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування повинні бути спроможними у кадровому, інфраструктурному, фінансовому плані виконувати повноваження, визначені за відповідним рівнем АТО.
2)    нерозривність території АТО. В межах її території не може бути інших адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня. Адміністративний центр АТО повинен бути максимально близько розміщеним до її географічного центру;
3)    рівень дотаційності місцевих бюджетів не повинен зменшувати стимул до нарощування податкової бази, закріпленої за бюджетом АТО;
4)    універсальність АТО - диспропорції  територій в межах одного рівня АТО повинні вкладатись у межі статистичних відхилень, допустимих для здійснення єдиної державної регіональної політики;
5)    стійкість до демографічних, економічних, екологічних викликів, відсутність внутрішніх чинників власної дезорганізації;
6)    узгодженість кількості отримувачів публічних послуг із галузевими нормами навантаження на бюджетні установи та бюджетними спроможностями фінансування цих установ;
7)    забезпеченість належного представництва в органі місцевого самоврядування АТО та спроможності прийняття ним обов’язкових, але непопулярних рішень, зокрема, у частині місцевих податків та зборів, тарифів;
8)    взаємодоповнювання – в АТО, особливо вищих рівнів, повинні дотримуватися пропорції між територіями з високим та низьким бюджетним потенціалом, територіями з вузькоспеціалізованою та диверсифікованою економіками, що сприятиме, забезпеченню більш рівного доступу до публічних послуг.

3.4. Громада
Громада є базовим рівнем адміністративно-територіального устрою в Україні.
Громадою є АТО, до якої входять одне або декілька поселень і яка є територіальною основою діяльності органів місцевого самоврядування з надання населенню основних соціальних послуг.
Громада утворюється, як правило, шляхом об’єднання поселень навколо поселення (місто, селище) -  центру економічної активності, де  розташовані основні місця працевлаштування мешканців навколишніх поселень  та наявні кращі, ніж у найближчих поселеннях, елементи бюджетної та інженерної інфраструктури та транспортної доступності.
 Максимальна віддаленість поселень від центру громади визначається, як правило, базовими вимогами надання соціальних послуг на цьому рівні, насамперед: терміном надання невідкладної медичної допомоги (15-20 хв.), терміном доставки учнів до загальноосвітньої школи шкільним автобусом (15-20 хв.), терміном прибуття рятувальників для ліквідації надзвичайної ситуації (до 15 хв.).  
У разі якщо створити громаду на основі центру економічної активності неможливо, то з дотриманням вимог щодо доступності публічних послуг, визначених вище, громада формується навколо села - центру соціального розвитку, який визначається як поселення, що знаходиться найближче до географічного центру новоутвореної громади.

3.5. Район
Район є адміністративно-територіальною одиницею субрегіонального рівня.
Район створюється з дотриманням умов ефективного менеджменту як проміжний рівень між базовим і регіональним рівнями.
Район складається з громад.
Райони, як правило, повинні відповідати рекомендаціям ЄС щодо
NUTS-3.

3.6. Регіон
Регіон є адміністративно-територіальною одиницею регіонального рівня. Під поняттям регіон розуміють: Автономну Республіку Крим, області.
Регіон складається з районів.
Регіони, як правило, повинні відповідати рекомендаціям ЄС щодо NUTS-2.

3.7 Адміністративно-територіальний устрій міст зі спеціальним статусом - Києва та Севастополя

На території міста зі спеціальним статусом Києва реалізуються повноваження громади, району та регіону. Для цього створюються АТО – місто-регіон Київ та райони в місті Києві.
На території міста зі спеціальним статусом Севастополя реалізуються повноваження громади, району та регіону. Для цього створюються АТО – місто-регіон Севастополь та райони в місті Севастополі.

3.8 Організація системи органів публічної влади
Розподіл повноважень між органами публічної влади, що створюються в АТО різних рівнів, здійснюється за принципом субсидіарності і визначається законом.
На рівні громади створюються органи місцевого самоврядування та відокремлені підрозділи (установи, винесені робочі місця тощо) територіальних органів виконавчої влади, мінімальний перелік яких визначається законом.
Район є базовим рівнем організації місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції – районних державних адміністрацій.
Район є також додатковим (субсидіарним) рівнем місцевого самоврядування і виконує ті публічні завдання, які не можуть бути виконані на рівні громади або виконання яких на рівні громади є неефективним.
На рівні області діють місцеві органи виконавчої влади загальної компетенції – обласні державні адміністрації – та органи місцевого самоврядування регіонального рівня.
На рівні Автономної Республіки Крим діють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Представництво Президента в Автономній Республіці Крим. Повноваження цих органів визначаються законами України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування, виконавчої влади у містах-регіонах Києві та Севастополі та в районах, що входять до складу міст Києва і Севастополя, визначаються окремими законами.

3.9. Організація управління на рівні поселень та районів в містах

Кожне відокремлене поселення з чисельністю населення понад 50 осіб є основою для формування територіальної одиниці (ТО), що входить до складу громади.
Поселення з чисельністю населення менше 50 осіб є частиною ТО.
Територія ТО включає в себе територію поселення (поселень) та прилеглих земель. Межі ТО збігаються з межами сусідніх ТО і визначаються рішенням ради громади.
В ТО, що сформована не на основі поселення, що є центром громади, окремі управлінські та представницькі функції громади реалізує посадова особа ТО – староста (голова) поселення (села, селища).
Основні повноваження старости визначаються законом.
В залежності від розміру поселення рішенням ради громади старості поселення можуть надаватися додаткові повноваження, що можуть бути виконані на рівні цього поселення.
Староста поселення обирається мешканцями поселень, що входять в склад ТО. В поселенні - центрі громади староста не обирається. Його функції виконує голова громади.
Зі старостою поселення виконавчий орган ради громади укладає контракт на надання публічних послуг. Рівень оплати згідно з контрактом залежить від кількості мешканців поселення, розміру території ТО
На рівні ТО, що сформована не на основі поселення, що є центром громади, може створюватись представницький орган самоорганізації населення, який є дорадчим органом при старості.
На рівні громади забезпечується представництво старост через формування ради старост при голові громади. Повноваження ради старост визначаються законом.
В містах чисельністю понад 300 тис. чол. можуть створюватись райони в місті чисельністю населенням не менше 100 тис. чол. в кожному, на рівні яких функціонують органи самоорганізації населення та відокремлені підрозділи виконавчого органу ради громади.

4.    Законодавче забезпечення
Законодавче забезпечення проведення реформи адміністративно-територіального устрою передбачає ухвалення:
базового закону – „Про адміністративно-територіальний устрій України”
основних супровідних законодавчих актів, які передбачають внесення змін:
-    до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”;
-    до Закону України „Про місцеві державні адміністрації”;
-    до Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів”;
-    до Закону України «Про органи самоорганізації населення»;
-    до Бюджетного кодексу України
-    до Земельного кодексу України.

Впровадження реформи також вимагатиме розробки галузевих стандартів надання соціальних послуг та внесення змін до інших законів та підзаконних актів галузевого характеру у зв’язку зі змінами в  адміністративно-територіальному устрої.

Успішне проведення реформи адміністративно-територіального устрою повинно бути синхронізовано з проведенням реформи місцевого самоврядування та територіальної організації виконавчої влади.

Для утворення виконавчих органів місцевого самоврядування на рівні районів, областей та міст зі спеціальним статусом Києва і Севастополя необхідне внесення відповідних змін до Конституції України.

5.    Етапи реформи адміністративно-територіального устрою
Проведення швидкої, системної та збалансованої реформи адміністративно-територіального устрою передбачає її поетапне здійснення:

Перший етап – підготовчий (орієнтовний термін – 2008-9 роки):
-    розроблення та затвердження концепції;
-    розрахунок поточних та капітальних видатків, розрахунок кадрових переміщень;
-    розроблення проектів та прийняття необхідних для реформи нормативно-правових актів;
-    утворення урядового органу зі здійснення реформи;
-    створення територіальних підрозділів з проведення реформи;
-    моделювання формування адміністративно-територіальних одиниць у всіх регіонах;
-    кадрова підготовка службовців органів місцевого самоврядування та територіальних органів виконавчої влади

Другий етап – формування соціально-політичної бази реформи (орієнтовний термін – 2009-10 роки):
-    просвітницька, інформаційна кампанія;
-    укладення політичної угоди між основними парламентськими фракціями, Президентом та Урядом про здійснення реформи;
-    запровадження системи фінансових та інших стимулів для формування громад на добровільній основі відповідно до умов, визначених Концепцією;
-    формування громад на добровільній основі відповідно до умов, визначених Концепцією на основі чинного законодавства;
-    розроблення соціальних стандартів надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування;

Третій етап – утворення громад, упорядкування районного поділу (орієнтовний термін - 2010 рік):
-    завершення утворення громад на основі ухвалених законів;
-    проведення виборів до рад новостворених громад в 2010 році;
-    передача повноважень новоутвореним радам від сільських, селищних, міських рад, органів виконавчої влади, відповідно до закону;
-    перехід новостворених громад на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом України;
-    створення нових районів відповідно до критеріїв їх формування;
-    реорганізація районних державних адміністрацій.

Четвертий етап – розширення повноважень органів місцевого самоврядування районів та регіонів (2011-2014 роки):
-    ухвалення змін до Конституції України;
-    обрання районних рад та формування їх виконавчих органів;
-    упорядкування у разі необхідності меж областей;
-    реорганізація обласних державних адміністрацій;
-    обрання обласних рад та формування їх виконавчих органів.

Сучасні області в загальному відповідають вимогам щодо організації адміністративно-територіального устрою та умовам створення АТО регіонального рівня. Тому кардинальні зміни на цьому рівні не передбачаються.

6.    Очікувані результати реалізації Концепції
Впровадження Концепції дасть можливість:
-    упорядкувати адміністративно-територіальні одиниці, здійснити їх уніфікацію, систематизацію, забезпечить їх порівняльність;
-    підвищити ефективність використання бюджетних коштів, зумовити зростання доходної частини місцевих бюджетів;
-    покращити якість та просторово-часову доступність соціальних послуг для населення;
-    зупинити деградацію сільської поселенської мережі, зменшити соціо-культурну різницю між містом та селом;
-    Вирішити ряд інфраструктурних проблем, таких, як транспортне сполучення, вивезення та утилізація сміття, водопостачання, утримання та ремонт доріг;
-    створити просторову основу регіонального розвитку, покращити просторове планування розвитку територій;
-    покращити передумови для пожвавлення залучення інвестицій;
-    покращити управління земельними ресурсами, знизити корупційну вразливість операцій із землею;
-    удосконалити систему управління територіями.

Реформа адміністративно-територіального устрою відкриває перспективи проведення ряду реформ. Пришвидшується інвентаризація землі, розроблення генпланів та планів використання земель. З’являються перспективи для проведення податкової реформи, судоустрою, введення страхової медицини.

7.    Фінансові, матеріально-технічні, трудові ресурси та джерела фінансування
Реалізація Концепції потребує створення окремої тимчасової системи організаційного забезпечення реформи як на рівні ЦОВВ так і на територіальному, в першу чергу на рівні обласних державних адміністрацій.
Передача ряду повноважень із районного рівня на рівень громади супроводжуватиметься змінами в органах управління. На третьому етапі реформи передбачається поступове зменшення кількості районних державних адміністрацій. Крім цього, очікується вивільнення значної кількості штатів у сільських радах у зв'язку з їх реформуванням. Переважна більшість вказаних працівників буде працевлаштована в органах управління громад створених, в першу чергу, на базі міст районного значення, селищ.
У частині інвестиційних вкладень в інфраструктуру громад основна частина їх буде направлена на придбання чи ремонт приміщень в громадах, створених на базі сіл – центрів соціального розвитку. З урахуванням того, що значну їх частину складатимуть колишні районні центри, що втратили свій статус внаслідок реформи адміністративно-територіального устрою  в 50-60-і роки 20 ст., очікується створення не більше 200 нових центрів громад.
На етапі впровадження реформи необхідне проведення широкої просвітницько-агітаційної роботи.
Фінансування проведення реформи передбачається з державного, місцевих бюджетів та джерел, не заборонених законодавством. З державного бюджету в основному будуть фінансуватись капітальні видатки.
Конкретні обсяги ресурсів, необхідних для впровадження реформи можуть бути визначені при розробленні заходів щодо її реалізації.


Міністр регіонального розвитку
та будівництва   України                                                                                        Василь  КУЙБІДА

«18» листопада 2008 р.  




Додаток 1
До доповідної записки
Кабінетові Міністрів України
щодо політичної пропозиції
«Про Концепцію реформи адміністративно-територіального устрою України»


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо збору інформації та попереднього аналізу
можливості формування дієздатних громад у регіонах


Одним із головних принципів формування моделей дієздатних територіальних громад є обережне ставлення до проектів змін меж адміністративно-територіальних одиниць.
Розроблення цих моделей з географічної точки зору засновується на:
-    аналізі історії змін адміністративно-територіального устрою за тривалий період; стійкості конкретних ділянок сучасних адміністративних кордонів; виявленні "острівців", що тяжіють до головних центрів території, яка ніколи не змінювала своєї адміністративної належності; стійкості виконання адміністративних функцій певними населеними пунктами;
-    вивченні мереж відомчого поділу (військових округів, залізниць, округів з управління енергогосподарством тощо), сукупність яких відображує реальний господарчий, транспортний та соціальний поділ території;
-    порівнянні існуючих схем галузевого та інтегрованого економічного, соціального та інших видів районування з новою моделлю районування;
-    вивченні ареалів впливу міст (у першу чергу трудових та інших зв'язків населення з містом);
-    аналізі інфраструктурної забезпеченості міст для виконання ними функцій адміністративних центрів у районах;
-    виявленні культурно-географічних спільностей, територіальних розбіжностей в умовах та рівні життя, аналізі існуючих адміністративних кордонів тощо.
При прийнятті рішень щодо формування моделі дієздатної територіальної громади потрібно здійснювати також аналіз документів, що відображають:
-    демографічну ситуацію на її території та тенденції до її зміни;
-    економічну діяльність та її відображення в бюджетній інформації;
-    основні місця працевлаштування мешканців та напрями їх щоденної міграції;
-    етнічні, історичні, культурні особливості територій;
-    адміністративно-територіальний устрій, що існував в різні часи на території запропонованої моделі дієздатної територіальної громади.


І. Етапи моделювання дієздатних територіальних громад
а)    Формування громад на базі центрів економічної активності
1.    Визначаються центри економічної активності як потенційні центри громад. При цьому однозначно центрами громад визначаються:
-    існуючі міста обласного значення, міста районного значення та селища -районні центри;
-    міста районного значення та селища - колишні районні центри, які знаходяться на відстані понад 10 км від більших міст;
2.    Міста районного значення, які знаходяться в безпосередній близькості до більших міст (до 10 км), можуть бути визнані центрами громад, якщо вони є основним місцем працевлаштування своїх мешканців та мають відповідну бюджетну інфраструктуру. В іншому разі вказані поселення мають входити в межі громади з більш потужним центром. Селища включаються в межі громади, де центром є місто, в будь-якому разі, якщо вони знаходяться ближче, як 10 км від нього і перебувають в зоні його впливу.
3.    Визначаються інші потенційні центри економічної активності -селища, великі села, що показують стійку тенденцію до економічного зростання і знаходяться на відстані понад 10 км від вибраних раніше центрів або за межами їх зон впливу.
4.    Визначаються зони впливу центрів громад - для міст районного значення, селищ - 10 км, для міст обласного значення чисельністю жителів менше 50 тис. чол. - 15 км, для міст чисельністю жителів понад 50 тис. чол. - 20 км., для міст - обласних центрів - 30 км. Межі громад, як правило, визначаються посередині між межами забудови населених пунктів, визначених як центри сусідніх громад. Якщо між географічно близькими поселеннями відсутнє надійне транспортне сполучення (немає дороги, мосту, інших інженерних споруд, чи їх спорудження недоцільне), такі поселення відносяться до зон впливу різних громад. Це обмеження також стосується сусідніх поселень, розділених природними перепонами, - ріками, ярами, горами, крупними лісовими масивами.
5.    Не бажано допускати наявність в одній громаді більше одного центру економічної активності, що надалі може привести до виникнення джерела внутрішнього протистояння в громаді.
б)    Формування громад на базі соціально-культурних центрів.
1.    Якщо група поселень знаходяться далі зони впливу центрів економічної активності або комунікації з ними є ускладненими (погана дорога, гори, ріки), з таких поселень формується окрема громада. При цьому слід пам'ятати, що вкладення в інфраструктуру такої громади будуть високими.
           2.При визначенні центрів громад на території, де центр економічної активності відсутній, перевага надається колишнім районним центрам, іншим поселенням,   які   жителями   навколишніх   поселень   традиційно   визнаються місцевими центрами громадського, культурного, релігійного життя, центрами торгівлі тощо.
3.    Якщо поселення, що відповідають умовам, визначеним в п. 2, відсутні, за центр громади бажано обрати поселення в географічному центрі її території, навіть якщо воно не є найбільшим порівняно з іншими поселеннями. При цьому слід враховувати перспективи розвитку вказаних поселень, наявність природних факторів комунікативної активності (ринки, перетин транспортних сполучень тощо).
4.    Одинокі поселення, які не входять в зони впливу центрів громад -центрів економічної активності, приєднуються до громад, центри яких розташовані до них найближче, або до тих, з центрами яких є найкраще сполучення. Однак при цьому необхідно подбати про створення в цих поселеннях чи в безпосередній близькості від них бюджетних установ, що надають послуги за принципом часової доступності (15-20 хв. для швидкої допомоги, ЗОШ, пожежної служби).
в) Рекомендації щодо визначення меж громад
При визначенні меж громад доцільно дотримуватися таких рекомендацій:
-    межі громад бажано проводити по характерних особливостях рельєфу,
-    межі землекористування потрібно враховувати, але вони не повинні розглядатись як визначальні;
-    межі регіонів змінюються тільки в особливих випадках, якщо необхідно виконати умову нерозривності регіону як адміністративно-територіальної одиниці;
-    межі громад можуть перетинати існуючі межі сучасних районів, якщо при цьому поселення опиняються ближче до центрів громад, крім випадків, коли межа району одночасно є межею регіону;
-    території існуючих сільських рад розривати не бажано;
-    у разі якщо поселення знаходиться на однаковій відстанях від центрів громад, при прийнятті рішення про його віднесення до однієї з них пріоритет варто надавати тій, де адміністративний центр має кращу бюджетну інфраструктуру, з яким краща дорожнє сполучення чи який знаходиться в межах існуючого адміністративного району;
-    бажано, щоб площі новоутворених громад були співрозмірні;
-    бажано вирівнювати межі громад, якщо це дозволяє топографія;
-    території аеропортів біля обласних центрів потрібно включати в громади, створені на основі міст-обласних центрів (це не стосується м. Києва);
-    кількість поселень в громаді, як правило, не повинна перевищувала 30;
-    при визначенні меж громад бажано, щоб дороги, що з'єднують поселення, залишались у межах громади;
-    межі однієї громади повинні співпадати з межами сусідніх або з державним кордоном України, крім тих, що межують із зоною відчуження в районі колишньої Чорнобильської АЕС.

II. Документація на змодельовані громади.
На кожну змодельовану громаду необхідно сформувати комплект документів, необхідний для прийняття рішення щодо утворення громади. Він має включати картографічні матеріали та паспорт громади. При формуванні паспорту громади слід враховувати Рекомендовані головні повноваження органів публічної влади на різних рівнях адміністративно-територіальних одиниць, визначені в додатку до Доповідної записки до проекту Концепції реформування місцевого самоврядування.
Паспорт громади включає:
-    назву громади;
-    назву її адміністративного центру;
-    кількість населення станом на 1 січня 2008 року;
-    площу громади;
-    перелік поселень, що входять в громаду;
-    інформацію про поселення, що включає кількість населення, відстань до адміністративного центру, наявність та характеристики бюджетних установ, наявність комунальної інфраструктури та її основні характеристики;
-    основну бюджетну інформацію, що включає прогнозовані видатки для забезпечення виконання повноважень громади, контингент надходжень по податках та зборах, що акумулюються на території новоствореної громади (на основі звітності за попередній рік) і зараховуються до різних рівнів місцевих бюджетів, розрахунковий рівень дотацій (коштів, що передаються до державного бюджету;
-    наявність підрозділів виконавчої влади, які повинні функціонувати на території громади.



Директор Департаменту місцевого
самоврядування та адміністративно -
територіального реформування                                                                                          Ю.І. Ганущак
 
 
Закрыть [X]

Имя, фамилия*

Наименования товаров*

Контактный телефон

Контактный email*

Адрес доставки:*

Валюта оплаты:

Дополнительная информация к заявке

* Помечены поля, которые необходимо заполнить
Закрыть [X]

Имя, фамилия*

Наименования товаров*

Контактный телефон

Контактный email*

Адрес доставки:*

Валюта оплаты:

Номер кошелька WebMoney ,с которого будет произведена оплата*

Дополнительная информация к заявке

* Помечены поля, которые необходимо заполнить