выы

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВІСНИК

Авторизація


   
Забули пароль?
Реєстрація

РОЗСИЛКА НОВИН

НОВИНИ

ОПИТУВАННЯ

ОПИТУВАННЯ

КОРИСНІ ЛІНКИ






Проект Закону України «Про засади державної регіональної політики» (редакція станом на 08.10.08)
                                                                  ЗАКОН УКРАЇНИ
                                "ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ"


Цей Закон визначає основні правові, організаційні, економічні, соціогуманітарні та екологічні засади державної регіональної політики для створення повноцінного життєвого середовища для людей на усій території України, забезпечення просторової єдності держави та сталого розвитку її регіонів.

РОЗДІЛ 1. Загальні положення


Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

регіон - визначене законодавством територіальне утворення субнаціонального рівня з системою органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь);

макрорегіон - визначене законодавством, для досягнення особливих цілей розвитку, територіальне утворення у складі декількох регіонів чи їх частин, які об'єднані за спільними ознаками, та яким притаманні спільні проблеми розвитку;

мікрорегіон - територіальне утворення у межах регіону (частина регіону), що характеризується цілісністю та особливостями розвитку;

державна регіональна політика - сукупність заходів, засобів, механізмів, інструментів та взаємоузгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для створення повноцінного життєвого середовища для людей на усій території України та забезпечення високого рівня якості життя людини й просторової єдності держави та сталого розвитку її регіонів;

регіональний розвиток - позитивна динаміка процесу соціальних, економічних, екологічних, гуманітарних та інших змін у відповідних регіонах як складова здійснення загальнодержавної стратегії розвитку країни відповідно до сформульованих цілей;

суб'єкти регіонального розвитку - органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх об'єднання, організації громадянського суспільства, інші юридичні та фізичні особи, які беруть участь у розробленні та реалізації програм і проектів регіонального розвитку;

організації громадянського суспільства - громадські, благодійні організації, фонди, асоціації, інші недержавні об'єднання осіб та установи, що створюються та діють без мети отримання прибутку;

проект регіонального розвитку - комплекс взаємопов'язаних заходів для розв'язання окремих проблем регіонального розвитку, оформлених у документ за встановленою законодавством формою, яким визначаються спільні дії учасників проекту, а також ресурси, необхідні для досягнення цілей проекту протягом установлених термінів;

програма регіонального розвитку - комплекс взаємопов'язаних завдань та заходів довготривалого характеру, які спрямовані на досягнення визначених цілей регіонального розвитку, що готується та затверджується у встановленому законодавством порядку та реалізовується через проекти регіонального розвитку, об'єднані спільною метою;

просторове узгодження - процес та результат гармонізації на конкретній території інтересів усіх суб'єктів регіонального розвитку, його соціально-економічних, екологічних, інформаційних, гуманітарних та етнонаціональних складових;

індекс регіонального людського розвитку - інтегральний показник, який відображає якість життя людини в кожному регіоні в порівнянні з іншими регіонами України за оцінками їх демографічного розвитку, розвитку ринку праці, матеріального добробуту населення, умов його проживання, рівня освіти, стану та охорони здоров'я, соціального середовища, екологічної ситуації, фінансування людського розвитку.

Індекси регіонального людського розвитку щорічно розраховуються центральним органом виконавчої влади з питань статистики на основі даних державних статистичних спостережень та базових вибіркових обстежень домогосподарств.

Стаття 2. Мета державної регіональної політики

1. Метою державної регіональної політики є забезпечення високого рівня якості життя людини незалежно від місця її проживання.

2. Мета державної регіональної політики досягається через забезпечення:

1) територіально цілісного та збалансованого розвитку України;

2) інтеграції регіонів в єдиному політичному, правовому, економічному, інформаційному та культурному просторі;

3) максимально повного використання потенціалу регіонів з урахуванням їх природних, історичних, економічних, географічних, демографічних та інших особливостей, етнічних і культурних традицій;

4) підвищення конкурентоспроможності регіонів.

Стаття 3. Принципи здійснення державної регіональної політики

1. Державна регіональна політика здійснюється на основі таких принципів:

1) конституційності та законності - відповідності Конституції України, законам України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України, що ухвалюються на основі законів та на їх виконання;

2) єдності - неодмінності забезпечення просторової, політичної, економічної, інформаційної, соціальної, гуманітарної цілісності території України шляхом збалансованого соціального та економічного розвитку регіонів та підвищення їх конкурентоспроможності ;

3) децентралізації - збалансованого розподілу владних повноважень з управління розвитком територій між центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з передачею відповідних ресурсів;

4) деконцентрації - перерозподілу владних повноважень у межах системи органів державної влади - від центральних до місцевих, або між органами державної влади одного рівня;

5) субсидіарності - прийняття рішень та надання публічних послуг на найближчому до громадянина рівні, відповідні повноваження можуть передаватись на вищий рівень управління лише із міркувань ефективності та економії;

6) партнерства - узгодження цілей, пріоритетів і дій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, забезпечення тісного співробітництва, кооперації та солідарності між суб'єктами регіонального розвитку в процесі формування та реалізації державної регіональної політики;

7) відкритості - прозорості, прогнозованості, передбачуваності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у формуванні та реалізації державної регіональної політики;

8) відповідальності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у межах наданих їм повноважень за формування і реалізацію державної регіональної політики;

9) сталого розвитку - розвитку суспільства, що дозволяє задовольняти потреби нинішнього покоління, не завдаючи при цьому шкоди можливостям майбутніх поколінь для задоволення їхніх власних потреб;

10) історичної спадкоємності - врахування та збереження позитивного надбання попереднього розвитку регіонів.

Стаття 4. Об'єкти та суб'єкти державної регіональної політики

1. Об'єктами державної регіональної політики є територія держави, визначені законодавством її регіони, макрорегіони, мікрорегіони.

2. Суб'єктами державної регіональної політики є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші органи, що створюються відповідно до цього Закону.

3. У розробленні та реалізації державної регіональної політики можуть брати участь інші суб'єкти регіонального розвитку.

Стаття 5. Законодавство про державну регіональну політику

1. Законодавство України про державну регіональну політику складається із цього Закону, законів України "Про стимулювання розвитку регіонів", "Про планування та забудову територій", "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України", "Про Генеральну схему планування території України", інших законів України та актів Президента України, Кабінету Міністрів України.

Стаття 6. Пріоритети державної регіональної політики

1. Пріоритетами державної регіональної політики є:

1) стимулювання та підтримка місцевих ініціатив щодо ефективного використання внутрішнього потенціалу регіонів для створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, підвищення якості життя людей;

2) зменшення територіальної диференціації за індексом регіонального людського розвитку, перш за все між столицею держави містом Києвом та іншими регіонами України;

3) формування конкурентоспроможності регіонів через розроблення та впровадження програм і проектів підвищення конкурентоспроможності територій;

3) стимулювання міжрегіональної інтеграції, подолання міжрегіонального відчуження, інтеграції регіональних економічних, інформаційних, освітніх просторів у єдиний загальноукраїнський простір;

4) визначення проблемних територій у регіонах та впровадження заходів державного реагування на ситуації, що склалися у них;

5) створення ефективної системи охорони навколишнього середовища через врахування екологічної складової у стратегіях регіонального розвитку, оцінювання, вирівнювання та зниження техногенно-екологічних навантажень на довкілля у регіонах;

6) запровадження дієвих інструментів державної підтримки міжрегіональної інтеграції, виконання міжрегіональних проектів та програм;

7) формування, з урахуванням документів Ради Європи та Європейського Союзу, нормативно-правової бази, необхідної для реалізації державної регіональної політики, визначеної цим Законом;

8) поліпшення матеріального, фінансового, інформаційного, кадрового та іншого ресурсного забезпечення розвитку регіонів, сприяння виконанню завдань органами місцевого самоврядування;

9) створення ефективних механізмів представництва інтересів регіонів на загальнонаціональному рівні, а територіальних громад - на регіональному, забезпечення врахування самобутності регіонів та їх конкурентних переваг при формуванні та реалізації державної регіональної політики.

Стаття 7. Погодження загальнодержавних та регіональних інтересів

1. Погодження загальнодержавних та регіональних інтересів при формуванні та реалізації державної регіональної політики здійснюється через:

1) чіткий розподіл компетенції центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

2) прозорий і сталий розподіл податкових ресурсів між державним та місцевими бюджетами;

3) обов'язковість консультацій центральних органів виконавчої влади з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством, для врахування їх інтересів під час підготовки прогнозів та реалізації програм економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України, інших важливих рішень у сфері державної регіональної політики;

4) здійснення державного контролю за конституційністю та законністю рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ 2. Засоби забезпечення державної регіональної політики


Стаття 8. Фінансово-економічне забезпечення державної регіональної політики

1. Фінансово-економічне забезпечення реалізації державної регіональної політики здійснюється через:

1) бюджетне планування (коротко-, середньо- та довгострокове);

2) бюджетне вирівнювання;

3) міжбюджетні трансферти, у тому числі цільові трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам для розв'язання пріоритетних завдань сталого розвитку регіонів;

4) бюджети розвитку місцевих бюджетів, які формуються на середньостроковій основі та на стабільних джерелах надходжень;

5) концентрацію фінансових ресурсів для досягнення пріоритетних цілей та реалізації програм регіонального розвитку за пропозицією центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики, на підставі аналізу бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів у процесі роботи над проектом державного бюджету України на наступний рік;

6) об'єднання на договірній основі фінансових ресурсів суб'єктів регіонального розвитку, міжнародних інституцій;

7) прямі державні інвестиції на реалізацію проектів, спрямованих на розбудову та модернізацію інфраструктури регіонального розвитку;

8) окремі бюджетні програми стимулювання розвитку регіонів;

9) фінансування проектів регіонального розвитку через систему фондів регіонального розвитку.

Стаття 9. Інституційне забезпечення державної регіональної політики

1. Інституційне забезпечення державної регіональної політики здійснюється через:

1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики;

2) Національну раду з питань державної регіональної політики та Ради регіонального розвитку;

3) агенції регіонального розвитку.

2. Інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування беруть участь у реалізації державної регіональної політики відповідно до цього Закону у межах їхніх повноважень, визначених законодавством України.

Стаття 10. Гуманітарне забезпечення державної регіональної політики

1. Гуманітарне забезпечення державної регіональної політики здійснюється через:

1) досягнення гармонійного поєднання загальнонаціонального та місцевого патріотизму у свідомості громадян, насамперед молоді, завдяки відповідному формуванню навчального процесу у середній та вищій школі;

2) запровадження в навчальні плани загальної середньої освіти програм відвідування школярами різних регіонів України, обмінів студентами між навчальними закладами, розташованими у різних регіонах;

3) сприяння розвитку внутрішнього туризму, культурних обмінів між регіонами;

4) підтримку міжрегіональних культурологічних, етнічних фестивалів, виставок, свят, інших масових заходів, спрямованих на зближення та порозуміння регіональних спільнот та збереження культурного різноманіття регіонів;

5) підтримку організацій громадянського суспільства та засобів масової інформації, діяльність яких спрямована на забезпечення місцевого та регіонального розвитку та сприяє залученню громадян до процесу міжрегіонального співробітництва та міжрегіональних обмінів.

Стаття 11. Кадрове забезпечення державної регіональної політики

1. Кадрове забезпечення державної регіональної політики включає:

1) запровадження у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державних службовців та службовців місцевого самоврядування їх обов'язкового періодичного стажування в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування в різних регіонах України у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

2) запровадження міжрегіональної ротації кадрів у практику призначень на посади в органах державної влади;

3) створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для органів місцевого самоврядування на основі загальнодержавних програм.

Стаття 12. Міжнародне співробітництво у сфері державної регіональної політики

1. Міжнародними засобами забезпечення державної регіональної політики є:

1) стимулювання міжнародної співпраці, забезпечення участі, за рахунок державного фінансування в межах бюджетних призначень для центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики, у виконанні програм та проектів розвитку прикордонного, транскордонного та міжнародного міжрегіонального співробітництва;

3) співпраця з міжнародними та іноземними організаціями, програмами та фондами, що сприяють регіональному розвитку;

4) забезпечення координації міжнародної технічної допомоги у сфері регіональної політики центральним органом виконавчої влади з питань регіональної політики.

РОЗДІЛ 3. Формування та реалізація державної регіональної політики

Стаття 13. Порядок розроблення та реалізації Державної стратегії регіонального розвитку

1. Державна політика регіонального розвитку реалізується через розроблення, ухвалення та здійснення Державної стратегії регіонального розвитку.

2. Державна стратегія регіонального розвитку розробляється на термін сім років і затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Основним завданням Державної стратегії регіонального розвитку є узгодження інтересів держави та регіонів з урахуванням Генеральної схеми планування території України.

4. Державна стратегія регіонального розвитку визначає:

1) основні принципи та напрями регіонального розвитку;

2) стратегічні завдання регіонального розвитку;

3) національні пріоритети просторового розвитку;

4) державні вимоги щодо особливостей розвитку відповідних макрорегіонів, регіонів, мікрорегіонів;

5) проблемні території національного значення, розвиток яких потребує державної підтримки;

6) території проривного зростання;

7) території (об'єкти) міжрегіонального, у тому числі транскордонного співробітництва;

8) інші території (об'єкти) із спеціальним режимом використання;

9) механізми реалізації Державної стратегії регіонального розвитку (правовий, інституційний, організаційний, фінансовий, кадровий тощо);

10) заходи з підвищення конкурентоспроможності регіонів;

11) індикатори реалізації Державної стратегії регіонального розвитку та порядок здійснення її моніторингу.

5. Центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики з метою врахування у Державній стратегії регіонального розвитку інтересів суб'єктів регіонального розвитку:

1) сповіщає через засоби масової інформації про початок роботи над проектом Державної стратегії регіонального розвитку та визначає для суб'єктів регіонального розвитку термін і форму подання пропозицій;

2) проводить (у разі необхідності) консультації з суб'єктами регіонального розвитку для узгодження позицій;

3) оприлюднює письмовий звіт про результати розгляду пропозицій.

6. Реалізація Державної стратегії регіонального розвитку здійснюється шляхом складання та виконання програм та проектів регіонального розвитку, визначення джерел їх фінансування з Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел відповідно до цього Закону.

7. Центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики здійснює моніторинг реалізації Державної стратегії регіонального розвитку та через три роки після початку її реалізації готує пропозиції Кабінету Міністрів України щодо коригування (у разі необхідності) її завдань та заходів, продовження терміну дії.

8. Після закінчення терміну дії Державної стратегії регіонального розвитку центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики готує підсумковий звіт про її виконання.

Стаття 14. Визначення особливих типів територій

1. До особливих типів територій належать:

1) проблемні території - території, розвиток яких потребує державної підтримки, - макрорегіони, регіони, мікрорегіони, які визначаються відносно низьким рівнем індексу регіонального людського розвитку. Критерієм віднесення територій до проблемних у загальному вигляді є величина цього індексу, яка не перевищує 75 відсотків від середнього по Україні. У кожному конкретному випадку віднесення територій до проблемних здійснюється на основі спеціального аналізу з урахуванням рівня природно-техногенної безпеки, занепаду старопромислових районів тощо, відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України;

2) території проривного зростання - макрорегіони, регіони, мікрорегіони, конкурентні переваги яких дозволяють забезпечити випереджальний інноваційний розвиток країни;

3) території (об'єкти) міжрегіонального, у тому числі транскордонного, співробітництва - макрорегіони, регіони, мікрорегіони, які характеризуються спільністю проблем розвитку та визначаються міжрегіональними угодами;

4) території (об'єкти) зі спеціальним режимом використання - території із землями природно-заповідного, оздоровчо-рекреаційного, історико-культурного призначення, об'єкти оборони, інші території (об'єкти), спеціальний режим використання яких визначено законодавством України;

5) депресивні території - території, визначені такими відповідно до законодавства України.

Стаття 15. Узгодження державних, регіональних та місцевих інтересів при розробленні Державної стратегії регіонального розвитку

1. Розроблений проект Державної стратегії регіонального розвитку перед його поданням на розгляд Національної ради з питань державної регіональної політики підлягає погодженню з Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, іншими суб'єктами регіонального розвитку відповідно до вимог цієї статті в частині, що стосується їхніх інтересів.

2. Погодженню підлягають такі державні пріоритети:

1) пріоритети, орієнтовані на конкретні території (морські порти, пункти пропуску через державні кордони, траси міжнародних транспортних коридорів, нафтогазопроводи, транскордонні лінії електропередач, території та об'єкти екомережі, території та об'єкти природно-заповідного фонду, території та об'єкти рекреаційного та оздоровчого призначення тощо);

2) пріоритети, які можуть бути альтернативно реалізовані у декількох регіонах або їх частинах. Конкретні території, де мають бути реалізовані ці пріоритети, визначаються на конкурсних засадах у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Процес погодження вважається завершеним після схвалення проекту Національною радою з питань державної регіональної політики.

Стаття 16. Розроблення стратегій розвитку регіонів

1. Визначення регіональних інтересів та пріоритетів здійснюється при розробленні стратегій розвитку регіонів.

2. Розроблення стратегії розвитку регіону здійснюється відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за рішенням відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських рад.

3. Стратегія розвитку регіону розробляється на термін Державної стратегії регіонального розвитку та затверджується відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими радами.

4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міська державні адміністрації:

1) сповіщають через засоби масової інформації про початок роботи над проектом стратегії розвитку регіону та визначають для суб'єктів регіонального розвитку термін і форму подання пропозицій;

2) проводять (у разі необхідності) консультації з суб'єктами регіонального розвитку для узгодження позицій;

3) оприлюднюють письмовий звіт про результати розгляду пропозицій.

5. Стратегія розвитку регіону повинна відповідати положенням Державної стратегії регіонального розвитку та має, з урахуванням вимог схем планування території регіону, визначати:

1) основні напрями розвитку регіону;

2) стратегічні завдання розвитку регіону;

3) регіональні пріоритети просторового розвитку;

4) вимоги щодо особливостей розвитку окремих територій в межах регіону;

5) проблемні території регіонального значення, розвиток яких потребує підтримки на регіональному рівні;

6) території проривного зростання регіонального значення;

7) території (об'єкти) міжрегіонального, у тому числі транскордонного, співробітництва;

8) інші території (об'єкти) зі спеціальним режимом використання;

9) механізми реалізації стратегії розвитку регіону (правовий, інституційний, організаційний, фінансовий, кадровий тощо);

10) заходи з підвищення конкурентоспроможності регіону;

11) індикатори реалізації стратегії розвитку регіону та порядок здійснення її моніторингу.

6. У межах розроблення стратегії розвитку регіону обґрунтовується перелік та основні завдання програм і проектів, які мають забезпечити реалізацію стратегії.

7. Стратегії розвитку регіонів розробляються в порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади з питань регіональної політики.

8. За результатами погоджень, передбачених статтею 16 цього Закону, розробляється угода щодо розвитку макрорегіону, регіону, яка укладається між відповідними органами місцевого самоврядування та Кабінетом Міністрів України та передбачає спільні заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з реалізації в макрорегіоні, регіоні Державної стратегії регіонального розвитку та стратегії розвитку відповідних регіонів. Розроблення та укладення угоди здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

9. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації здійснюють моніторинг реалізації стратегії розвитку відповідного регіону та через три роки від початку її реалізації готують пропозиції відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міським радам щодо коригування (у разі необхідності) завдань та заходів стратегії розвитку регіону та продовження її дії.

10. Після закінчення терміну дії стратегії розвитку регіону Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації готують підсумковий звіт про її виконання.

РОЗДІЛ 4. Ради з питань регіонального розвитку

Стаття 17. Національна рада з питань державної регіональної політики

1. З метою узгодження загальнодержавних та регіональних інтересів у процесі розроблення та реалізації державної регіональної політики відповідно до цього Закону створюється Національна рада з питань державної регіональної політики.

2. Головою Національної ради є Прем'єр-міністр України, заступником Голови - керівник центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики.

3. Членами Національної ради є уповноважені представники Рад регіонального розвитку та особи, визначені у частині четвертій цієї статті.

4. До складу Національної ради Кабінетом Міністрів України призначаються:

1) керівники центральних органів виконавчої влади у сферах: фінансів, економіки, культури, охорони навколишнього природного середовища, аграрної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, земельних ресурсів, транспорту та зв'язку, з питань надзвичайних ситуацій;

2) по одному представнику від Національної академії наук України, Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України, Асоціації міст України та громад, Асоціації агенцій регіонального розвитку України, Національної академії державного управління при Президентові України.

5. Організаційне забезпечення діяльності Національної ради покладається на центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики.

6. Рішення Національної ради приймаються більшістю голосів від складу ради та вводяться в дію розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Стаття 18. Повноваження Національної ради з питань державної регіональної політики

1. До повноважень Національної ради з питань державної регіональної політики належить:

1) погодження проектів урядових рішень у сфері державної регіональної політики;

2) попереднє схвалення Державної стратегії регіонального розвитку;

3) затвердження пріоритетів та критеріїв ефективності використання коштів Національного фонду регіонального розвитку;

4) аналіз та погодження галузевих прогнозів і програм, планів і проектів розбудови магістральної інфраструктури, які істотно впливають на регіональний розвиток;

5) координація розроблення та реалізації Державної стратегії регіонального розвитку та стратегій розвитку регіонів;

6) попередній розгляд та подання на затвердження Кабінету Міністрів України пріоритетних програм регіонального розвитку, черговості підтримки проблемних територій, територій проривного зростання національного рівня, що передбачають фінансування з Національного фонду регіонального розвитку;

7) оцінювання ефективності використання коштів Національного фонду регіонального розвитку;

8) попереднє оцінювання ефективності використання коштів Європейського Союзу, що надходять на цілі регіонального розвитку;

9) аналіз досягнення цілей регіональної політики у регіонах України.

2. Засідання Національної ради з питань державної регіональної політики проводяться не менше двох разів на рік.

3. У разі необхідності або на вимогу Наглядової ради Національного фонду регіонального розвитку, чи не менше однієї третини членів Національної ради з питань державної регіональної політики Голова Національної ради протягом 10 днів скликає її позачергове засідання.

4. Підготовка проектів рішень та засідань Національної ради з питань державної регіональної політики покладається на центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики.

Стаття 19. Рада регіонального розвитку

1. З метою узгодження загальнодержавних та регіональних інтересів у процесі розроблення та реалізації державної регіональної політики відповідно до цього Закону у кожному регіоні рішенням відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських рад за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється Рада регіонального розвитку.

2. Співголовами Ради регіонального розвитку є відповідно Голова Верховної Ради та Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної ради та відповідної обласної державної адміністрації, голова Київської, Севастопольської міської ради та відповідної міської державної адміністрації, заступником голови - керівник відповідного регіонального підрозділу центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики.

3. За посадою до складу Ради регіонального розвитку входять: міські голови міст обласного (республіканського у Автономній Республіці Крим) значення, голови районних рад та районних державних адміністрацій, голова регіональної торгово-промислової палати, керівник агенції регіонального розвитку.

4. До складу Ради регіонального розвитку включаються представники об'єднань громадських організацій регіону, бізнес-асоціацій, провідних науково-дослідних установ регіону та вищих навчальних закладів, що мають статус "національних".

5. Організаційне забезпечення діяльності Ради регіонального розвитку здійснює відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації.

6. Рішення Ради регіонального розвитку приймаються більшістю голосів від складу Ради та вводяться в дію рішенням відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міських рад.

Стаття 20. Повноваження Ради регіонального розвитку

1. До повноважень Ради регіонального розвитку належить:

1) погодження проектів рішень відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міських рад у сфері регіонального розвитку;

2) попереднє схвалення проектів стратегії розвитку регіону, програм регіонального розвитку, проектів угод щодо регіонального розвитку;

3) подання до Національної ради з питань державної регіональної політики програм та проектів регіонального розвитку для фінансування за рахунок коштів Національного фонду регіонального розвитку;

4) обрання уповноваженого представника Ради регіонального розвитку-члена Національної ради з питань державної регіональної політики;

5) сприяння узгодженню на території регіону галузевих прогнозів і програм, планів і проектів розбудови магістральної інфраструктури, які істотно впливають на розвиток регіону, та подання відповідних пропозицій Національній раді з питань державної регіональної політики;

6) ухвалення пріоритетів та критеріїв ефективності проектів регіонального розвитку, фінансування яких здійснюється Регіональним фондом розвитку;

7) оцінювання ефективності використання коштів Національного фонду регіонального розвитку та Регіонального фонду розвитку;

8) нагляд за відповідністю діяльності Агенції регіонального розвитку її меті, чинному законодавству та установчому акту, а також за цільовим використанням коштів і майна Агенції;

9) погодження рішення щодо припинення Агенції регіонального розвитку.

2. Засідання Ради регіонального розвитку проводяться з періодичністю не менше одного разу на квартал.

3. У разі необхідності або на вимогу Наглядової ради регіонального фонду розвитку, чи не менше однієї третини членів Ради регіонального розвитку Голова скликає позачергове засідання Ради регіонального розвитку протягом 10 днів.

4. Підготовка засідань та проектів рішень Ради регіонального розвитку покладається на територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики.

РОЗДІЛ 5. Агенції регіонального розвитку

Стаття 21. Агенція регіонального розвитку

1. Агенція регіонального розвитку є неприбутковою організацією, що створюється у формі установи на засадах партнерства між державним, приватним та громадським секторами на підставі цього Закону та інших актів законодавства України.

2. У кожному регіоні може бути створена і функціонувати лише одна Агенція регіонального розвитку у розумінні цього Закону.

3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації забезпечують агенції регіонального розвитку необхідними приміщеннями та сприяють статутній діяльності.

Стаття 22. Особливості утворення та діяльності агенцій регіонального розвитку

1. Агенції регіонального розвитку створюються та діють на засадах активного партнерства між приватним, громадським та публічним секторами, яке полягає в їх участі у заснуванні, фінансуванні та контролі за діяльністю агенцій у межах, визначених законодавством.

2. Агенції регіонального розвитку засновуються відповідно Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами та відповідними державними адміністраціями. Засновниками агенції регіонального розвитку можуть бути також регіональні торгово-промислові палати, асоціації підприємців, фінансові установи, що діють у відповідному регіоні, регіональні представництва асоціацій органів місцевого самоврядування чи асоціації органів місцевого самоврядування відповідного регіону, вищі навчальні заклади та наукові установи регіону.

3. Агенції регіонального розвитку узгоджують основні напрямки своєї діяльності з пріоритетами державної регіональної політики та завданнями державної та регіональних стратегій регіонального розвитку.

4. Отриманий від господарської діяльності дохід агенції регіонального розвитку використовують на реалізацію проектів розвитку регіону відповідно до пріоритетів стратегії чи плану діяльності.

5. Агенції регіонального розвитку не залежать від політичного впливу; не конкурують з приватним сектором на вільному ринку; не надають базових соціальних послуг, які належать до сфери повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 23. Організаційна структура та повноваження Агенції регіонального розвитку

1. Організаційна структура та повноваження органів управління агенції регіонального розвитку визначаються Цивільним кодексом України, цим Законом, актом про заснування та Положенням про Агенцію регіонального розвитку.

2. Керівним органом Агенції регіонального розвитку є правління, перший склад якого призначається засновниками при заснуванні Агенції та з урахуванням пропозицій суб'єктів регіонального розвитку.

3. Агенція регіонального розвитку у межах своїх повноважень:

1) розробляє за власною ініціативою або за дорученням відповідно Ради міністрів Автономної республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міськоих державних адміністрацій проекти стратегії розвитку регіону, планів та програм регіонального розвитку;

2) забезпечує впровадження програм, проектів регіонального розвитку та адміністрування коштів на їх реалізацію;

3) здійснює пошук додаткових джерел фінансових ресурсів для виконання своїх повноважень.

4. Агенція регіонального розвитку:

1) здійснює адміністрування проектів, що підтримуються Фондом регіонального розвитку;

2) подає Раді регіонального розвитку на розгляд та затвердження проекти, відібрані на основі пріоритетів стратегій регіонального розвитку;

3) готує та подає до Ради регіонального розвитку щорічні пропозиції щодо забезпечення фінансування своєї діяльності;

4) здійснює іншу діяльність відповідно до акта про заснування та Положення про Агенцію.

Стаття 24. Майно агенції регіонального розвитку

1. Агенція регіонального розвитку може мати у власності кошти та майно, передане їй засновниками або набуте на законних підставах у межах чинного законодавства.

2. Агенція регіонального розвитку не несе відповідальності за зобов'язаннями засновників. Засновники не несуть відповідальності за зобов'язаннями Агенції.

3. Джерелами формування коштів і майна Агенції можуть бути:

1) кошти і майно, одержані як безповоротна фінансова допомога, добровільні внески та пожертви засновників агенції та інших резидентів України;

2) кошти і майно, одержані як благодійна допомога від нерезидентів, включаючи міжнародну технічну і гуманітарну допомогу;

3) дотації і субсидії з державного і місцевих бюджетів, спеціальних фондів;

4) пасивні доходи відповідно до чинного законодавства України;

5) доходи від основної діяльності згідно із законодавством та установчим актом.

4. У разі припинення Агенції її кошти та майно передаються в доход місцевого бюджету.

РОЗДІЛ 6. Фонди регіонального розвитку


Стаття 25. Система фондів регіонального розвитку

1. Система фондів регіонального розвитку включає Національний фонд регіонального розвитку та регіональні фонди розвитку, які є фінансовими установами, утвореними для фінансування довгострокових міжрегіональних та регіональних програм і проектів.

2. За рахунок регіональних фондів розвитку фінансуються програми та проекти, що відповідають пріоритетам, визначеним у Державній стратегії регіонального розвитку та відповідних стратегіях розвитку регіонів, і спрямовані на забезпечення ефективної реалізації державної регіональної політики.

Стаття 26. Національний фонд регіонального розвитку

1. Національний фонд регіонального розвитку утворюється Кабінетом Міністрів України для фінансування довгострокових міжрегіональних та регіональних програм і проектів розвитку вартістю понад десять мільйонів гривень. Вищим органом управління Фонду може бути прийнято рішення про збільшення мінімальної вартості програм та проектів Фонду.

2. Кошти Національного фонду регіонального розвитку формуються за рахунок таких надходжень:

1) п'яти відсотків від податку на прибуток підприємств, за винятком підприємств комунальної власності;

2) дотацій з державного бюджету за окремою статтею на політику регіонального розвитку;

3) міжнародної та іноземної фінансової допомоги;

4) кредитів, якщо на це надано згоду Національної ради з питань державної регіональної політики;

5) інших коштів, не заборонених законом.

3. Діяльність Національного фонду регіонального розвитку забезпечується його апаратом, який очолює директор Фонду, що призначається на посаду та звільняється з посади вищим органом управління Фонду.

4. Вищим органом управління Національним фондом регіонального розвитку є Наглядова рада у складі семи осіб, які призначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням із Національною радою з питань державної регіональної політики.

5. Положення про Національний фонд регіонального розвитку затверджує Кабінет Міністрів України.

6. Діяльність Національного фонду регіонального розвитку підлягає зовнішньому аудиту.

Стаття 27. Порядок фінансування програм та проектів Національним фондом регіонального розвитку

1. Національний фонд регіонального розвитку для здійснення відповідних проектів та програм може надавати кошти у вигляді грантів (на безповоротній основі) та кредитів. Відсотки за користування кредитами та інші доходи Фонду використовуються для фінансування програм і проектів відповідно до завдань Фонду.

2. Пропозиції щодо фінансування програм та проектів за рахунок коштів Національного фонду регіонального розвитку подаються юридичними особами в порядку, встановленому Національним фондом регіонального розвитку.

Стаття 28. Регіональний фонд розвитку

1. Регіональний фонд розвитку утворюється за рішенням відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міських рад за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій.

2. Регіональний фонд розвитку фінансує програми та проекти регіонального розвитку в межах регіону, де він утворений.

3. Кошти Регіонального фонду розвитку формуються за рахунок:

1) частини коштів місцевих бюджетів розвитку, яка визначається відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міськими радами;

2) асигнувань Національного фонду регіонального розвитку;

3) коштів, одержаних від приватизації та відчуження комунального майна у порядку, визначеному законом;

4) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, міжнародної та іноземної фінансової допомоги;

5) інших коштів, не заборонених законом.

4. Положення про Регіональний фонд розвитку затверджує орган, рішенням якого утворено Фонд.

5. Типове положення про Регіональний фонд розвитку затверджує Кабінет Міністрів України.

РОЗДІЛ 7. Моніторинг регіонального розвитку

Стаття 29. Система моніторингу регіонального розвитку

1. Моніторинг регіонального розвитку здійснюється шляхом встановлення відповідних індикаторів, визначення уповноважених на його проведення інституцій, виконання заходів з відстеження, підготовки та оприлюднення результатів моніторингу.

2. З метою забезпечення моніторингу кожний нормативно-правовий акт, що ухвалюється у сфері регіонального розвитку, повинен містити відповідні рівні цілей, досягнення яких можна оцінити: виконання чи невиконання запланованих заходів; безпосередній ефект від реалізації акта; вплив - середньо- чи довгостроковий наслідок для певної сфери, на яку спрямовано акт.

3. Відповідальність за виконання заходів з моніторингу Державної стратегії регіонального розвитку покладається на центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики.

4. Моніторинг проводиться один раз на три роки.

5. За результатами моніторингу центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики готує пропозиції Кабінету Міністрів України щодо коригування (у разі необхідності) завдань та заходів Державної стратегії регіонального розвитку.

Стаття 30. Індикатори оцінки регіонального розвитку

1. Оцінка розвитку регіонів формується на основі показників, що дають можливість здійснити кількісний та якісний аналіз соціально-економічного, просторового, екологічного, інформаційного, гуманітарного розвитку регіонів, тенденцій та загроз, що виникають.

2. Основними індикаторами, що застосовуються для оцінки регіонального розвитку, є показники, які характеризують динаміку індексу регіонального людського розвитку, вартості робочої сили, землі, об'єктів нерухомості, міграцію населення, рівень злочинності.

3. Специфічні індикатори мають відображати динаміку та сучасний стан окремих складових регіонального розвитку у порівнянні з середніми по Україні значеннями показників (на душу населення): соціально-економічний, просторовий, екологічний, інформаційний та гуманітарний.

4. Конкретний перелік показників по кожній складовій регіонального розвитку визначається методикою проведення моніторингу, яка затверджується Кабінетом Міністрів України та є обов'язковою для застосування.
РОЗДІЛ 8. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон, за винятком статей 26-28, набирає чинності через місяць від дня опублікування.

2. Статті 26-28 набирають чинності з бюджетного року, наступного за роком набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України:

1) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом подати до Верховної Ради України проекти законів про внесення змін до чинних законів та проекти нових законів, що випливають із норм цього Закону;

2) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нормами цього Закону;

3) до набрання чинності статтями 26-28 цього Закону ухвалити необхідні рішення, що випливають із змісту зазначених статей цього Закону.
Президент України В.ЮЩЕНКО




                                                                                       * * *
                                                                      Пояснювальна записка
                                                                   до проекту Закону України
                                                "Про засади державної регіональної політики"
                                                              (редакція станом на 10.10.08)


1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України "Про засади державної регіональної політики" розроблено за дорученням Кабінету Міністрів України за результатами розгляду проекту Концепції державної регіональної політики на засіданні Кабінету Міністрів України 2 липня 2008 року (п.1 протоколу №32).

Необхідність ухвалення Закону прямо випливає із змісту Концепції державної регіональної політики і є необхідною умовою для створення правової основи реалізації нової державної регіональної політики її суб'єктами та ухвалення на основі цього Закону інших необхідних законів та нормативно-правових актів Уряду.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою ухвалення Закону є створення законодавчої основи для реалізації нової державної регіональної політики, яка має охоплювати значно ширший спектр питань, ніж просто підтримка регіонального розвитку.

Концепція державної регіональної політики визначила напрями нової політики та загальні вимоги щодо інструментів такої політики.

Реалізація ж нової державної регіональної політики, особливо в частині нового інструментарію її здійснення, потребує додаткового законодавчого забезпечення.

Цей Закон якраз має на меті створити таку базову законодавчу основу для початку реалізації нової політики, а також стати основою для підготовки низки інших законів та нормативно-правових актів Уряду, що випливають із цього Закону.

Закон "Про засади державної регіональної політики" є, з одного боку, рамковим законом, який є основою для ухвалення інших законів, з іншого боку, містить цілий ряд норм прямої дії, які дають змогу значну частину нових інструментів державної регіональної політики почати застосовувати відразу після ухвалення Закону.

Закон складається із 8 розділів та 30 статей.

У першому розділі подано визначення основних термінів, які вживаються у Законі, встановлюються мета, об'єкти та суб'єкти, принципи та пріоритети державної регіональної політики.

У другому розділі визначено засоби забезпечення державної регіональної політики.

У третьому розділі Закону визначено основний зміст державної регіональної політики, порядок розроблення та реалізації державної стратегії регіонального розвитку, регіональних стратегій.

У четвертому та п'ятому розділах Закону визначено порядок створення та діяльності інституцій у сфері регіональної політики, зокрема Національної ради з питань державної регіональної політики, рад регіонального розвитку, що діятимуть в регіонах, та агенцій регіонального розвитку.

У шостому розділі Закону визначено статус, порядок формування та діяльності Національного та регіональних фондів регіонального розвитку, визначаються джерела надходжень до цих фондів.

Сьомий розділ Закону встановлює загальні підходи до моніторингу здійснення державної регіональної політики і є визначальним для формування відповідної нормативно-правової бази такого моніторингу, у тому числі для оцінки діяльності керівників органів виконавчої влади.

Восьмий розділ - прикінцеві та перехідні положення - встановлює порядок набрання чинності цим Законом та визначає доручення Кабінетові Міністрів України на розроблення необхідних нормативно-правових актів, що випливають із змісту цього Закону.

4. Правові аспекти

В Україні не існує базового закону у сфері державної регіональної політики. В окремих сегментах цієї широкої сфери правового поля діє низка законів України, зокрема:

Закон "Про стимулювання розвитку регіонів" №2856-ІV від 08.09.2005;

Закон "Про державні цільові програми" №1621-IV від 18.03.2004;

Закон "Про генеральну схему планування території України" №3059-III від 07.02.2002.

Окремі норми Бюджетного, Земельного кодексів, податкових та інших законів після ухвалення цього Закону потребуватимуть певних уточнень та змін, для чого і передбачено приписи, які містяться у розділі восьмому законопроекту.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Після ухвалення Закону з наступного бюджетного року передбачено створення системи фондів регіонального розвитку, яка складається з Національного фонду регіонального розвитку та 27 фондів розвитку регіонів (у кожному регіоні).

Витрати з державного бюджету на фінансування створення та початку діяльності фондів становитимуть до 20 млн. гривень.

Нових витрат з державного бюджету на фінансування діяльності фондів не передбачається - фонди будуть самостійно фінансувати свою діяльність за рахунок отримуваних ними доходів.

Головним джерелом надходжень до Національного фонду Законом визначено спрямування до фонду 5 % податку на прибуток підприємств.

Обсяг надходження до бюджету сум зазначеного податку у 2008 році становитиме (відповідно до показників Державного бюджету України 2008 року) 42,3 млрд. гривень, а у 2009 році (відповідно до проекту Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік") - 59,3 млрд. гривень.

У 2010-2012 роках прогноз надходження до бюджету сум податку на прибуток підприємств, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.08 № 828 "Про схвалення Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2010-2012 роки", становить: у 2010 році - 73898,2 млн. гривень, у 2011 році - 82260,8 млн. гривень, у 2012 році - 99532,3 млн. гривень.

Прогнозні надходження до Національного фонду регіонального розвитку за рахунок спрямування до фонду 5 % податку на прибуток підприємств, таким чином, становитимуть: у 2009 році - 2965,0 млн. гривень, у 2010 році - 3694,91 млн. гривень, у 2011 році - 4113,04 млн. гривень, у 2012 році - 4976,6 млн. гривень.

За рахунок коштів фондів регіонального розвитку будуть фінансуватися, відповідно до Закону, довгострокові регіональні програми та проекти, що відповідають пріоритетам державної регіональної політики. Це дозволить, з одного боку, сконцентрувати необхідні ресурси на пріоритетних напрямках регіонального розвитку, а з іншого боку, забезпечити цільове, ефективне та багаторазове (через фінансування шляхом надання кредитів) їх використання.

Фінансування конкретних соціально-економічних проектів суттєво вплине на підвищення економічної спроможності регіонів і, як наслідок, сприятиме нарощуванню дохідної бази державного та місцевих бюджетів. Розрахувати фінансовий ефект на цей час не видається можливим.

З наступного бюджетного року цим Законом передбачено створення мережі агенцій регіонального розвитку (по одній у кожному з регіонів) на засадах партнерства між державним та недержавним секторами. Одним з джерел формування коштів та майна агенцій, відповідно до Закону, можуть бути дотації та субсидії з державного та місцевих бюджетів.

Загальна сума кошторису на створення та на забезпечення діяльності 27 агенцій становить 26,7 млн. гривень (0,99 млн. гривень на кожну), з них 2,3 млн. гривень - на створення, 24,4 млн. гривень - на забезпечення діяльності.

Фактичні видатки з Державного бюджету України, з урахуванням того, що кошти на фінансування фондів та агенцій надходитимуть і з інших визначених Законом джерел, становитимуть до 50 % вищезазначених сум.

Безпосередній вплив діяльності фондів та агенцій регіонального розвитку на дохідну частину державного та місцевих бюджетів відсутній. Однак слід зауважити, що статутна діяльність фондів та агенцій матиме суттєвий позитивний вплив на ріст доходів бюджетів усіх рівнів, зокрема через:

    * розвиток інфраструктури регіону, підвищення інвестиційної привабливості, покращення умов для розвитку підприємництва;
    * залучення додаткових ресурсів з різних джерел, у т.ч. інвестицій у розвиток пріоритетних галузей регіону;
    * розвиток існуючих та створення нових господарюючих суб'єктів, створення нових робочих місць, збільшення обсягів виробництва товарів та послуг, і, як наслідок, зростання надходжень до бюджету у вигляді податків та зборів тощо.

6. Позиція заінтересованих органів

Позиція заінтересованих органів формується через погодження ними проекту Закону у встановленому порядку.

7. Регіональний аспект

В обговоренні законопроекту взяла участь більшість обласних рад, обласних державних адміністрацій, які переважно підтримали необхідність ухвалення такого закону та надіслали цілий ряд пропозицій, що були враховані при доопрацюванні проекту. Ухвалення та реалізація Закону дадуть змогу започаткувати нові механізми регіонального розвитку, які сприятимуть зменшенню диспропорцій між регіонами, послабленню регіонального егоїзму.

8. Громадське обговорення

Проект Закону обговорювався на двох науково-практичних конференціях на засіданні круглого столу за участю експертів Ради Європи, був презентований на засіданні Асоціації малих міст України, розісланий до провідних наукових установ України, розміщений на сайті Міністерства.

9. Прогноз результатів

Ухвалення Закону "Про засади державної регіональної політики" дасть змогу інституюватися новій державній регіональній політиці, сприятиме залученню регіонів до саморозвитку, дасть змогу впровадити в життя такі механізми регіонального розвитку, що легко адаптуються до практики Європейського Союзу та стимулюють активність органів місцевої влади.
 
 
Закрыть [X]

Имя, фамилия*

Наименования товаров*

Контактный телефон

Контактный email*

Адрес доставки:*

Валюта оплаты:

Дополнительная информация к заявке

* Помечены поля, которые необходимо заполнить
Закрыть [X]

Имя, фамилия*

Наименования товаров*

Контактный телефон

Контактный email*

Адрес доставки:*

Валюта оплаты:

Номер кошелька WebMoney ,с которого будет произведена оплата*

Дополнительная информация к заявке

* Помечены поля, которые необходимо заполнить