выы

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВІСНИК

Авторизація


   
Забули пароль?
Реєстрація

РОЗСИЛКА НОВИН

НОВИНИ

ОПИТУВАННЯ

ОПИТУВАННЯ

КОРИСНІ ЛІНКИ






Проект Концепції реформи адміністративно-територіального устрою в Україні
 Концепція реформи адміністративно-територіального устрою в Україні

Концепція реформи адміністративно-територіального устрою в Україні (далі - Концепція) розроблена на забезпечення просторової основи реалізації державної регіональної політики.

Концепція визначає: основні вимоги до організації адміністративно-територіального устрою в Україні; типологію адміністративно - територіальних одиниць та вимоги до їх створення; організацію публічної влади на рівнях адміністративно-територіальних одиниць та поселень; законодавче забезпечення та етапи проведення адміністративно-територіальної реформи.

1. Проблема, на розв'язання якої спрямована Концепція

За роки відновленої незалежності України в основному сформовано законодавство, що визначає систему органів публічної влади, їх повноваження, порядок формування та ресурсну основу їх діяльності.

Проте у силу численних причин в Україні так і не було сформовано струнку, зрозумілу, таку, що відповідає потребам її розвитку, систему адміністративно-територіального устрою.

До основних проблем сучасного адміністративно-територіального устрою України слід віднести:

    * невпорядкованість його структури ;
    * неврегульованість статусу ряду існуючих адміністративно-територіальних одиниць, відсутність єдиної системи та порядку віднесення їх до відповідної категорії;
    * інституційну недостатність багатьох адміністративно-територіальних одиниць;
    * віднесення до системи адміністративно-територіальних одиниць населених пунктів, невідповідність реально існуючих категорій населених пунктів, визначеним Конституцією України;
    * надмірну диференціацію за кількістю населення, площею, іншими параметрами між адміністративно-територіальними одиницями одного рівня;
    * невідповідність статусу багатьох адміністративно-територіальних одиниць їх кадровому, ресурсному та організаційному потенціалу;
    * наявність у складі адміністративно-територіальної одиниці інших адміністративно-територіальних одиниць цього ж рівня;
    * невідповідність адміністративно-територіальних одиниць рекомендаціям до адміністративно-територіальних одиниць Європейського Союзу;
    * наявність у межах території деяких адміністративно-територіальних одиниць територій, що належать іншим адміністративно-територіальним одиницям цього ж рівня адміністративно-територіального устрою;
    * нераціональне розмежування між окремими адміністративно-територіальними одиницями;
    * надмірну кількість адміністративно-територіальних одиниць базового (понад 12 тис.) та районного рівня (488), що знижує ефективність управління територіями та контролю.

Нераціональний адміністративно-територіальний устрій України зумовлює:

    * накладання повноважень органів публічної влади різних рівнів адміністративно-територіального устрою, що породжує конфлікти між органами самоврядування та місцевими державними адміністраціями;
    * відсутність можливості повного розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць, що знижує ефективність органів публічної влади та породжує їх безвідповідальність;
    * низьку ефективність контролю діяльності органів місцевого самоврядування з боку місцевих органів виконавчої влади.
    * ускладнення земельних відносин через наявність земель з невизначеною юрисдикцією та публічних земель з декількома власниками, що знижує ефективність використання публічних земель;
    * невідповідності рівнів органів самоврядування, які приймають рішення із земельних питань, рівню важливості питань, що провокує ризики корупції;
    * наявність двоступеневої системи бюджетних трансфертів, що породжує нерівномірність забезпечення бюджетними установами населення на рівні міста районного значення, селища, села та високий рівень суб'єктивності;
    * неефективне витрачання ресурсів на забезпечення функціонування органів публічної влади у адміністративно-територіальних одиницях із чисельністю населення значно нижчою від оптимальної;
    * низьку інвестиційну привабливість через заплутану систему адміністративних відносин;
    * неможливість вироблення єдиної оцінки ефективності витрачання коштів на управління та порівняльності різних адміністративно-територіальних одиниць одного рівня;
    * деградацію сільської бюджетної інфраструктури, насамперед, на периферії районів і, як наслідок, прискорену міграцію сільського населення.

Усунення негативних наслідків відсутності ефективної та зрозумілої системи адміністративно-територіального устрою України можливе через його реформування відповідно до вимог цієї Концепції.

2. Мета реформи адміністративно-територіального устрою

Метою реформи адміністративно-територіального устрою є побудова раціональної просторової основи організації публічної влади для забезпечення доступності та якості надання соціальних та адміністративних послуг, ефективного використання публічних ресурсів, сталого розвитку територій, здатності адекватно реагувати на соціальні та економічні виклики.

3. Шляхи і засоби розв'язання проблеми

Для побудови ефективної системи територіальної організації органів публічної влади необхідно визначити:

    * вимоги до організації адміністративно-територіального устрою
    * правовий статус адміністративно-територіальних одиниць
    * вимоги до утворення адміністративно-територіальних одиниць
    * головні особливості формування кожного рівня адміністративно-територіального устрою;
    * організацію системи органів публічної влади
    * організацію управління на рівні поселень

3.1 Вимоги до організації адміністративно-територіального устрою

Адміністративно-територіальний устрій реформується з дотриманням таких вимог:

    * узгодженість системи адміністративно-територіальних одиниць (далі АТО), створених для здійснення місцевого самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої влади та інших органів влади;
    * повсюдність юрисдикції органів державної влади та місцевого самоврядування на територіях відповідних АТО за винятком окремих територій, що отримують спеціальний статус відповідно до окремих законів, де створюються спеціалізовані адміністрації;
    * співпадіння меж юрисдикції АТО з межами юрисдикції сусідніх АТО того ж рівня;
    * розміщення території адміністративно-територіальні одиниці в межах території лише однієї адміністративно-територіальної одиниці вищого рівня;
    * застосування принципу субсидіарності при визначенні повноважень для органів публічної влади щодо кожного рівня АТО ;
    * наявність для кожного рівня АТО повноважень, в т.ч. галузевих, які є домінуючими по відношенню до інших рівнів в бюджетному, кадровому та політичному розрізах, що виправдовує створення такого рівня АТО;
    * відповідність кількості суб'єктів управління, координації чи контролю з боку держави, що знаходяться в сфері впливу кожного органу публічної влади, критеріям ефективного менеджменту;
    * відповідність адміністративно-територіального устрою рекомендаціям ЄС щодо системи статистичних одиниць NUTS.

3.2 Адміністративно-територіальні одиниці у системі адміністративно-територіального устрою України та їх правовий статус

Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

На їх основі утворюються адміністративно-територіальні одиниці трьох рівнів: громади, райони, регіони.

Адміністративно-територіальною одиницею є частина території України, що є територіальною основою організації виконавчої влади та місцевого самоврядування.

До всіх органів публічної влади, як органів місцевого самоврядування так і місцевих органів виконавчої влади, утворених на базі адміністративно-територіальних одиниць кожного рівня, застосовуються:

    * єдині вимоги як щодо компетенцій, так і щодо застосування соціальних стандартів, які визначаються безпосередньо законом;
    * прямі комунікативні відносини з центральними органами влади;
    * єдина система статистичної звітності.

Для бюджетів органів місцевого самоврядування, створених на базі АТО, застосовуються прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом України.

При утворенні, реорганізації АТО законом затверджується її назва та адміністративний центр. Перелік АТО нижчого рівня, (для громад - перелік поселень), що до неї входять, та межі кожної АТО визначаються урядом. Законопроекти, які стосуються АТО, вносяться на розгляд Верховної Ради України виключно урядом.

3.3 Головні вимоги при створенні адміністративно-територіальних одиниць

При прийнятті рішення щодо утворення адміністративно-територіальної одиниці повинні братись до уваги її відповідність таким вимогам:

1) повна та виключна компетенція органів публічної влади одного рівня - місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування повинні бути спроможними у кадровому, інфраструктурному, фінансовому плані виконувати повноваження, визначені за відповідним рівнем АТО.

2) нерозривність території адміністративно-територіальної одиниці. В межах її території не може бути інших адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня. Не може бути анклавів та ексклавів. Адміністративний центр адміністративно-територіальної одиниці має бути максимально близько розміщеним до її географічного центру;

3) невисокий рівень дотаційності місцевих бюджетів - дотації не повинні зменшувати стимул до нарощування податкової бази, закріпленої за бюджетом АТО;

4) універсальність АТО - диспропорції по території в межах одного рівня АТО повинні вкладатись в межі статистичних відхилень, достатніх для вироблення єдиної державної регіональної політики;

5) стійкість до політичних, демографічних, економічних викликів, відсутність внутрішніх чинників власної дезорганізації;

6) узгодженість кількості отримувачів публічних послуг з галузевими нормами навантаження на бюджетні установи та бюджетними спроможностями фінансування цих установ;

7) забезпеченість належного представництва в органі місцевого самоврядування адміністративно-територіальної одиниці та політичної спроможності прийняття соціально-вразливих рішень, (в частині місцевих податків та зборів, тарифів, штрафів, санкцій);

8) взаємодоповнювання - в АТО, особливо вищих рівнів, повинні дотримуватися пропорції між багатими та бідними складовими, вузькоспеціалізованими населеними пунктами та територіями з диверсифікованими функціями, що сприятиме територіальній справедливості, забезпеченню більш рівного доступу до публічних послуг.

3.4. Громада

Базовим рівнем адміністративно-територіального устрою в Україні визначається громада.

Громадою є адміністративно-територіальна одиниця, до якої входять одне або декілька поселень і яка є територіальною основою діяльності органів місцевого самоврядування з надання населенню основних соціальних послуг.

Громада, як правило, утворюється шляхом об'єднання поселень навколо поселення (місто, селище) - центру економічної активності, де розташовані основні місця працевлаштування мешканців навколишніх поселень та наявні кращі, ніж у найближчих поселеннях, елементи бюджетної та інженерної інфраструктури та транспортної доступності.

Максимальна віддаленість поселень від центру громади , як правило, визначається базовими вимогами надання соціальних послуг на цьому рівні, насамперед: термін надання невідкладної медичної допомоги (15-20 хв.), термін доставки учнів до загально-освітньої школи шкільним автобусом (15-20 хв.), термін прибуття рятувальників для ліквідації надзвичайної ситуації (до 15 хв.).

У випадку, якщо створити громаду на основі центру економічної активності неможливо, то з дотриманням вимог щодо доступності публічних послуг, визначених вище, громада формується навколо села - центру соціального розвитку, який визначається як поселення, що знаходиться найближче до географічного центру новоутвореної громади. (рекомендації по формуванню громад подані у додатку 1 до Концепції)

Громади за рівнем урбаністичного розвитку поділяються на міські громади та сільські громади.

3.5 Район

Субрегіональним рівнем адміністративно-територіального устрою в Україні є район.

Район створюється з дотриманням умов ефективного менеджменту як проміжний рівень між базовим і регіональним рівнем.

Район складається з громад.

Райони, як правило, повинні відповідати рекомендаціям ЄС щодо NUTS-

3.6. Регіон

Регіональним рівнем адміністративно-територіального устрою в Україні є регіон. Під поняттям регіон розуміють: Автономну Республіку Крим, області, Київ та Севастополь.

Регіон складається з районів.

Регіони, як правило, повинні відповідати директивам ЄС щодо NUTS-2.

3.7 Адміністративно-територіальний устрій міст зі спеціальним статусом - Києва та Севастополя

На території міста зі спеціальним статусом Києва реалізуються повноваження громади, району та регіону. Для цього створюються адміністративно-територіальні одиниці - регіон Київ та райони в місті зі спеціальним статусом Києві.

На території міста зі спеціальним статусом Севастополя реалізуються повноваження громади, району та регіону. Для цього створюються адміністративно-територіальні одиниці - регіон Севастополь та райони в місті зі спеціальним статусом Севастополі.

3.8 Організація системи органів публічної влади

Розподіл повноважень між органами публічної влади, що створюються в АТО різних рівнів, здійснюється за принципом субсидіарності і визначається законом.

На рівні громади створюються територіальні підрозділи (установи) центральних органів виконавчої влади, мінімальний перелік яких визначається законом:

Район є базовим рівнем організації місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції - районних державних адміністрацій.

Район є також додатковим (субсидіарним) рівнем місцевого самоврядування і виконує ті публічні завдання, які не можуть бути виконані на рівні громади або виконання яких на рівні громади є неефективним.

На рівні області діють місцеві органи виконавчої влади - обласні державні адміністрації - та органи місцевого самоврядування регіонального рівня.

На рівні Автономної Республіки Крим діють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Представництво Президента у Автономній Республіці Крим. Повноваження цих органів визначаються законодавством України.

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі та в районах у містах, що входять до складу міст Києва і Севастополя, визначаються окремими законами.

Особливості здійснення місцевого самоврядування у містах Києві та Севастополі та в районах у містах, що до них входять, визначаються окремими законами.

3.9. Організація управління на рівні поселень

Кожне відокремлене поселення у складі громади з чисельністю населення понад 50 осіб отримує статус територіальної одиниці (ТО).

Поселення з чисельністю населення менше 50 осіб є частиною ТО.

На рівні ТО, яке не є центром громади, окремі управлінські та представницькі функції громади реалізує посадова особа ТО - староста (голова) села.

Основні повноваження старости села визначаються законом.

В залежності від розміру поселення рішенням ради громади старості села можуть надаватися додаткові повноваження, що можуть бути виконані на рівні цього поселення.

Староста села обирається мешканцями ТО. В поселенні - центрі громади староста не обирається. Його функції виконує голова громади. Межі юрисдикції старости села визначаються рішенням ради громади.

Зі старостою села громада укладає контракт на надання публічних послуг. Рівень оплати згідно з контрактом залежить від кількості мешканців поселення.

На рівні ТО, яке не є центром громади, може створюватись представницький орган самоорганізації, який є дорадчим органом при старості.

На рівні громади забезпечується представництво старост через формування ради старост при голові громади. Повноваження ради старост визначаються законом.

4. Законодавче забезпечення

Законодавче забезпечення проведення реформи адміністративно-територіального устрою передбачає ухвалення:

базового закону - "Про адміністративно-територіальний устрій України"

основних супроводжуючих законодавчих актів, які передбачають внесення змін:

    * до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";
    * до Закону України "Про місцеві державні адміністрації";
    * до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів";
    * до Закону України "Про органи самоорганізації населення";

Крім цього для проведення адміністративно-територіальної реформи необхідно внести зміни в таких сферах:

    * бюджетне законодавство - в частині розрахунку трансфертів виходячи із необхідності забезпечення виконання соціальних стандартів, розрахованих на базі модельних АТО, та стимулювання нарощування доходів місцевих бюджетів;
    * податкове законодавство - в частині оподаткування землі, виходячи з її ринкової вартості, як першого етапу запровадження податку на нерухоме майно;
    * земельне законодавство - в частині впорядкування процедури зміни цільового призначення земель, становлення земельного ринку, порядку ціноутворення при викупі землі для суспільних потреб.

Успішне проведення реформи адміністративно-територіального устрою має бути синхронізовано з проведенням реформи місцевого самоврядування та територіальної організації виконавчої влади.

Для утворення виконавчих органів місцевого самоврядування на рівні районів, областей та міст зі спеціальним статусом Києва і Севастополя необхідне внесення відповідних змін до Конституції України.

5. Етапи реформи адміністративно-територіального устрою

Проведення швидкої, системної та збалансованої реформи адміністративно-територіального устрою передбачає її поетапне здійснення:

Перший етап - підготовчий (орієнтовний термін - 2008 рік):

    * розробка та затвердження концепції;
    * розрахунок поточних та капітальних видатків, розрахунок кадрових переміщень.
    * розробка проектів та прийняття необхідних для реформи нормативно-правових актів;
    * утворення урядового органу зі здійснення реформи;
    * моделювання формування адміністративно-територіальних одиниць у всіх регіонах;

Другий етап - формування соціально-політичної бази реформи (орієнтовний термін - 2009 рік):

    * просвітницька, інформаційна кампанія;
    * укладення політичної угоди між парламентськими силами, Президентом та урядом про здійснення реформи;
    * формування громад на добровільній основі відповідно до умов, визначених Концепцією на основі чинного законодавства;

Третій етап - утворення громад, упорядкування районного поділу (орієнтовний термін - 2010 рік):

    * завершення утворення громад на основі ухвалених законів;
    * проведення виборів до рад новостворених громад в 2010 році;
    * передача повноважень новоутвореним радам від сільських , селищних, міських рад, органів виконавчої влади, відповідно до закону;
    * створення нових районів, відповідно до критеріїв їх формування;
    * реорганізація районних державних адміністрацій.

Четвертий етап - розширення повноважень органів місцевого самоврядування районів та регіонів:

    * ухвалення змін до Конституції України;
    * обрання районних рад та формування їх виконавчих органів;
    * упорядкування у необхідних випадках меж областей;
    * реорганізація обласних державних адміністрацій;
    * обрання обласних рад та формування їх виконавчих органів.

Сучасні області в основному відповідають вимогам щодо організації адміністративно-територіального устрою та умовам створення АТО регіонального рівня. Тому кардинальні зміни на цьому рівні не передбачаються.

6. Очікувані результати реалізації Концепції

Впровадження Концепції дозволить:

    * упорядкувати адміністративно-територіальні одиниці, здійснити їх уніфікацію, систематизацію, забезпечить їх порівняльність;
    * підвищити ефективність використання бюджетних коштів, зумовити ріст доходної частини місцевих бюджетів;
    * покращити якість та доступність соціальних послуг населенню;
    * зупинити деградацію сільської поселенської мережі, зменшити соціо-культурну різницю між містом та селом;
    * Вирішити ряд інфраструктурних проблем, таких як транспортне сполучення, вивіз та утилізація сміття, водопостачання, утримання та ремонт доріг;
    * створити просторову основу регіонального розвитку; покращити просторове планування розвитку територій;
    * покращити передумови для пожвавлення залучення інвестицій;
    * покращити управління земельними ресурсами, знизити корупційну вразливість операцій із землею;
    * удосконалити систему управління територіями.

Реформа адміністративно-територіального устрою відкриває перспективи проведення ряду реформ. Пришвидшується інвентаризація землі, розробка генпланів та планів використання земель. З'являються перспективи для проведення податкової реформи, судоустрою, введення страхової медицини.

7. Фінансові, матеріально-технічні, трудові ресурси та джерела фінансування.

Реалізація Концепції потребує створення окремої тимчасової системи організаційного забезпечення реформи як на рівні ЦОВВ так і на територіальному, в першу чергу на рівні обласних державних адміністрацій.

Передача ряду повноважень із районного рівня на рівень громади супроводжуватиметься змінами в органах управління. На третьому етапі реформи передбачається поступове зменшення кількості районних державних адміністрацій. Крім цього, очікується вивільнення значної кількості штатів в сільських радах у зв'язку з їх реформуванням. Переважна більшість вказаних працівників буде працевлаштована в органах управління громад, в першу чергу створених на базі міст районного значення, селищ. Таким чином, очікується дотримання балансу штатів.

В частині інвестиційних вкладень в інфраструктуру громад, то основну частину їх буде здійснено в придбання чи ремонт приміщень в громадах, створених на базі сіл - центрів соціального розвитку. З урахуванням того, що значну їх частину складатимуть колишні районні центри, що втратили свій статус внаслідок реформи адміністративно-територіального устрою в 50-60-і роки 20 ст., очікується створення нових центрів громад не більше 200.

На етапі впровадження реформи необхідне проведення широкої просвітницько-агітаційної роботи.

Фінансування проведення реформи передбачається з державного, місцевих бюджетів та джерел, не заборонених законодавством.

Конкретні обсяги ресурсів, необхідних для впровадження реформи можуть бути визначений при розробці заходів по її реалізації.


* * *
Додаток 1
До проекту Концепції реформи
адміністративно-територіального устрою
Рекомендації по формуванню громад


а. Базові вимоги

Одним з головних уроків вивчення реформ адміністративно - територіального устрою є обережне ставлення до проектів кожних змін адміністративних меж. Розробка цих проектів з географічної точки зору засновується на:

1. аналізі історії змін адміністративно-територіального устрою за тривалий період, стійкість конкретних ділянок сучасних адміністративних кордонів, виявленні "острівків", що прагнуть до головних центрів території, яка ніколи не міняла свою адміністративну належність, стійкості виконання адміністративних функцій містами, природно-історичної основи адміністративного районування;

2. вивченні сіток відомчого поділу країни (військових округів, залізниць, округів з керування енергогосподарством, сукупність яких відображує реальне господарче, транспортне та соціальне ділення території;

3. порівнянні існуючих схем галузевого та інтегрованого економічного, соціального та інших видів районування і розробка нової моделі районування;

4. вивченні ареалів тяжіння основних міст - в першу чергу трудових та інших зв'язків населення;

5. аналізі соціально-культурної забезпеченості міст різного рангу для виконання функцій адміністративних центрів у вузлових районах;

6. рішенні комплексу соціально-географічних завдань, що містить виявлення культурно-географічних розбіжностей у країні, регіоналізму, територіальних розбіжностей в умовах та рівні життя, бар'єрності існуючих адміністративних кордонів та ін.

б. Рекомендації по визначенню меж громад


При визначенні меж громад та доцільно дотримуватись таких рекомендацій:

    * бажано групувати поселення в межах одного існуючого району
    * межі областей змінюються тільки в особливих випадках, якщо необхідно виконати умову нерозривності області як АТО
    * межі громад можуть пересікати існуючі межі районів, якщо при цьому поселення опиняються ближче до центрів громад
    * не бажано розривати існуючі сільські ради
    * бажано, щоб площі новоутворених громад були спів розмірні;
    * бажано округлювати межі громад, якщо це дозволяє топографія;
    * аеропорти біля обласних центрів потрібно включати в громади, створені на основі міст-обласних центрів;
    * кількість поселень в громаді бажано щоб не перевищувала 30;
    * при визначенні меж громад бажано, щоб дороги, що з'єднують поселення, знаходились в межах громади;
    * між громадами не повинно бути "білих плям", крім зони відчуження біля Чорнобиля.

в. Етапи формування громад


1. Визначаються перспективні центри громад як центри економічного притягання:

    * апріорі центрами громад визначаються існуючі міста обласного значення та районні центри
    * міста районного значення, які знаходяться в безпосередній близькості до більших міст можуть бути визнані центрами громад, якщо згідно з бюджетною інформацією вони мають на своїй території економічну активність та в них наявна відповідна бюджетна інфраструктура, в іншому випадку вказані поселення входять в межі громади з більш потужним центром. Це не стосується випадку, коли межують міста та селища - в цьому випадку центром визначається місто.

2. Визначаються зони впливу центрів громад - 10-15 км від центру. При наявності хороших доріг вказана зона може бути до 20 км. Як правило, межі громади визначаються посередині між центрами. Якщо між ближніми географічно поселеннями немає дороги, (мосту, інших інженерних споруд, чи їх спорудження недоцільне, такі поселення відносяться до зон впливу різних громад. Це обмеження також стосується поселень, розділених природними перепонами - ріками, ярами, горами, крупними лісовими масивами.

3. Визначаються інші потенційні центри економічного росту - містечка, селища, крупні села, що знаходяться на відстані понад 10 км від вибраних раніше центрів, або за межами їх зон впливу.

4. Для території, що не попадає в зону дії центрів економічного росту - якщо бюджетна інформація вказує на відсутність економічної активності, в поселеннях з відносно високою кількістю населення (понад 2 тис. чол.) перевіряється наявність соціальної інфраструктури. Якщо така є присутня, ці поселення визначаються як центри громад.

5. Якщо деякі поселення знаходяться далі як 20 км від вибраних центрів, або комунікації з ними є ускладненими (погана дорога, гори, ріки), серед таких поселень може бути вибрано окремо центр громад. В цьому випадку бажано вибирати поселення як центр громади в географічному центрі, навіть якщо це не найбільше в сукупності інших поселень. Однак слід пам'ятати, що вкладення в інфраструктуру такої громади будуть високими.

6. При виборі межі між громадами якщо поселення знаходиться на однакових відстанях від центрів громад, пріоритет варто надавати центру, який має кращу бюджетну інфраструктуру чи знаходиться в межах існуючого адміністративного району.

7. При визначенні поселень, що групуються навколо центрів притягання слід враховувати дорожню інфраструктуру, історичні та етнічні особливості. Зокрема, варто враховувати адміністративно-територіальний устрій довоєнного періоду, часів Польщі, царської Росії.
 
 
Закрыть [X]

Имя, фамилия*

Наименования товаров*

Контактный телефон

Контактный email*

Адрес доставки:*

Валюта оплаты:

Дополнительная информация к заявке

* Помечены поля, которые необходимо заполнить
Закрыть [X]

Имя, фамилия*

Наименования товаров*

Контактный телефон

Контактный email*

Адрес доставки:*

Валюта оплаты:

Номер кошелька WebMoney ,с которого будет произведена оплата*

Дополнительная информация к заявке

* Помечены поля, которые необходимо заполнить